1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

14
Авг
2011

Так по життю…

Для більшого ефекту від читання рекомендую увімкнути цю пісню

 
 
 
СкачатьНазваниеИгратьРазмер Длина
downloadvsm/9

3.1 MB3:22 min
Так по життю…

Ось чоловік їде на велосипеді. Не знаю, яким чином. Я ледве повільно іду, напруживши ноги. А він швидко розслаблено їде. Так по життю: одні зі всіх сил намагаються йти, переступаючи  через утому і біль, а інші, не задумуючись, просто їдуть.
Ідучи вулицею, мимоволі втягую в себе препоганий чад, який викидає з себе старий автобус при згоранні палива. Та потім я ловлю себе на думці, що мені чомусь хочеться вдихати цей запах. Така я. Дитина міста. Так по життю: на повні легені дихаємо брудним повітрям, тому що звикли. І не хочемо шукати лісу, у якому краще жити. Натомість прагнемо красиво і поволі помирати у блиску і розкоші, у задушливому, затісному, але такому любому місті.
Проходжу біля церкви. Святе, чисте, здавалося б, місце. А навколо сміття. І нужденні, які у більшості випадків просто ледачі і не хочуть іншого соціального статусу, які сподіваються на милостиню, а могли б піти шукати елементарну роботу. Вразив один такий нещасний віруючий, який стояв на колінах і просив у перехожих грошей. Поряд лежало зображення Христа, а біля нього – пачка сигарет – товар, придбаний за милосердя небайдужих людей. Шкода, що не мала при собі фотоапарата. Не повірите, але так по життю: нічим не прикритий оманливий статус злиденного робить свою справу, і обманутий народ підносить той незаслужений кусень хліба.
У тролейбусі дівчина голосно розмовляла. Як на мене, то занадто. Але чомусь ніяковіла я. А її така ситуація зовсім не бентежила. І так по життю: одні «вчиняють», а наслідки турбують інших.
Знаєте: навіть у такому епізодично цікавому місті існує музика. І вона надихає мене. Робить моє життя більш яскравим і емоційним, тому що вона є різна, та все ж безсмертна. Життя не вічне, а музика є за межами буття. Я прогулююсь по місту, шукаючи у буденності щось високе, та врешті-решт воно саме мене знаходить. Я не просто вдивляюсь, а намагаюсь бачити, не просто слухаю, а хочу почути. І все під супровід музики. Вона – кольоровий олівець, який розфарбовує сформовану сірість. Адже ми, люди, завжди прагнемо наявності величної Музи, яка акуратно підштовхує або ж грубо штовхає до прірви думок, міркувань та ідей. Нам потрібен Поводир. Так по життю…

Комментарии  

+3 #2
26 Августа 2011
Так воно і є.... Ми не цінуємо, що маємо, не придаємо значення простим, але в тей самий момент цінним речам, не бажаємо помічати, робимо вигляд що не про нас.... а життя продовжує бурлити, тікти нестримним потоком бурхливих подій. А все через буденність та сірість оточуючого нас суспільства, але ми в цьому не винні, винний соціум, що більшості навязує свою, іноді зовсім не припустиму, точку зору. Тому будьте розкуті, відкриті для спілкування, будьте собою, цінуйте кожну мить життя, воно пречудове =)))
+1 #1
14 Августа 2011
Отличная проза !

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ОПЕРАТИВНО ИНФО

Прогноз погоды

Погода в Житомире
Ulti Clocks content

Курсы валют


курсы валют 20.11.2017
10 російських рублів 4.4437 0
100 ЄВРО 3125.5673 9
100 доларів США 2649.9087 2